📰 New Issue of The Way Newsletter is Here! Discover the latest updates, stories, and reflections from the Ukrainian Catholic Archeparchy of Philadelphia in our newest issue of The Way Newsletter. 📩 Read it now and stay connected: https://conta.cc/3LeLxkd #TheWayNewsletter #UkrainianCatholic (fb)

Останні дні життя Митрополита До 81-ї річниці смерті Митрополита Андрея Шептицького Зазвичай у дні пам’яті великих людей ми згадуємо їхнє життя й усе, що вони зробили. Тож у день відходу до вічності великого Митрополита хочеться згадати всі ті численні добрі діла, які по собі залишив владика Андрей. Водночас, переживаючи війну, окупацію й втрати, постає питання: як минули останні дні Митрополита Андрея і як пережили цю втрату ті, хто його оточував у той момент, подібний до нашого сьогодення? Владика Андрей помер під час війни, борючись із хворобою, та несучи на своїх плечах відповідальність за свою Церкву і своїх вірних у щойно знову окупованій радянськими військами Галичині. Про останні дні життя Митрополита ми знаємо зі спогадів людей, що опікувалися ним у той час переходу до вічності: владики Йосифа Сліпого, отців Йосифа Кладочного, Петра Кревзи, Марії Ясеницької, а також із листів його брата, отця Климентія Шептицького. Ще у вересні 1944 року Митрополит Шептицький захворів на грип. Згодом хвороба, як і давні проблеми з суглобами, дала ускладнення на серце. Владикою постійно опікувалися лікарі та сестри-монахині — Вінкентійки та Василіянки. На той час значна частина духовенства й також вірних виїхала зі Львова, рятуючись від окупації. Тому ті, що залишилися, намагалися якнайчастіше відвідувати Митрополита, щоб підтримати його у випробуванні та хворобі. Пані Марія Ясеницька так згадує ті дні: “Ми займалися моральною опікою Митрополита Шептицького, щоб він знав, що є люди, які його люблять, поважають, які б віддали все найкраще йому. Старалися завжди приносити йому живі квіти. Робили все для того, щоб він знав, що український народ не забув його… Люди збиралися біля Юра… Разом переживали трагедію, що Митрополит Шептицький помирає. Останні дні його життя були дуже тяжкими. Він мав сильні болі і не міг рухатися. Сам Митрополит Шептицький був активною людиною і завжди старався щось зробити. Коли ми приходили до нього, то він намагався не показувати, що йому тяжко, завжди знаходив кілька слів, щоб поговорити з нами… Казали, що він дуже мужньо тримається і не показує, який він тяжко хворий.” У спогадах також знаходимо свідчення, що біля Митрополита завжди хтось був і що про нього дбали у всіх його потребах — у своїх стражданнях він не був сам. Отець-домініканець Петро Кревза часто приходив відвідати владику Андрея під час хвороби й поговорити з ним. У спогадах він згадує: «Одна з останніх моїх розмов з ним, уже під час цієї недуги, була про Ньюмана, Савонаролу і Паскаля. Він тішився, що наново піднято справу беатифікації Савонароли. Дякував за те, що я приніс йому “Сірано де Бержерака”. Хотів його ще раз перечитати, бо казав, що це дуже добра річ: ідея підставлення однієї особи за другу була також його власною ідеєю в його душі. Усе своє життя він бажав — і бажав цього ще й тепер — прийняти терпіння за інших.» Митрополит, хоч і страждав у хворобі, зберігав світлий розум, хотів говорити на різні теми й горів бажанням зробити все, що міг, для своїх вірних. З середини жовтня Митрополит уже не міг сідати на ліжку, тому щоденно Святе Причастя йому приносив його брат — отець Климентій. Також його щодня відвідував владика Йосиф Сліпий і близькі до нього священники — Володимир Грицай, Іван Котів та Йосиф Кладочний, яким владика Андрей доручав різні справи. Пізніше, коли вже не мав сили тримати перо в руках, він підписував документи, взявши ручку в уста. Його хворобу не приховували від людей і закликали вірних молитися за його одужання. Після 28 жовтня стан владики Андрея погіршився. Найближчі священники уділили йому Тайну Єлеопомазання. Наступної ночі настала криза — серце Митрополита перестало битися на короткий час, але потім серцебиття відновилося. Лікарі сподівалися, що, можливо, стан владики покращиться. Тож 30 і 31 жовтня всі в його оточенні ще мали надію на полегшення. Уночі 31 жовтня владика ще міг молитися вголос українською та французькою мовами, і тоді, наче в пророчому дусі, сказав свої останні слова — про велике випробування для своєї Церкви й України та про їхнє відродження після усіх цих страждань. На завершення він мовив, що більше вже не говоритиме — аж на Страшному Суді. Так і сталося: Митрополит Андрей Шептицький помер того дня, 1 листопада 1944 року, о 13:30. Коли після смерті владики Андрея отець Петро Кревза увійшов до митрополичих палат, він згадував: «Я був вражений атмосферою спокою та майже духовної радости, яка панувала поміж оточенням Митрополита: отець Климентій, що його так любив і так вірно ним піклувався, брат Атанасій, який не покидав його протягом 15 років, і всі інші мали усміхнені обличчя. Вони говорили: треба тішитися, бо Митрополит Андрей здобув нарешті те, чого бажав — відпочинок і звільнення! Бо справді, його життя було для нього важким хрестом.» Ми сьогодні перебуваємо в часі війни та окупації в Україні. У цьому контексті можемо краще зрозуміти виклик, перед яким стояв Шептицький, який у тяжкій хворобі до останніх днів свого життя дбав про тих, кого йому було довірено. Водночас бачимо, що, попри всі тяжкі обставини, люди взаємно опікувалися Митрополитом, дбали про нього в останніх годинах і разом переживали велику втрату. Ми ж, 81 рік потому, також надіємося, що останні слова Митрополита справдяться і «Україна двигнеться зі свого упадку та стане державою могутньою, з’єдиненою, величною, яка буде дорівнювати іншим високорозвинутим державам. Мир, добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і згода пануватимуть у ній. Все те буде, як я кажу. Тільки треба молитися, щоби Господь Бог і Мати Божа опікувалися над нашим бідним замученим народом, який стільки витерпів, і щоби ця опіка Божа тривала вічно.» Праведний Митрополите Андрею, моли Бога за нас, грішних! Текст Марії Іванів Лончини написаний на основі статтей «Напередодні вічності: митрополит Андрей Шептицький в останні три місяці свого архієрейського служіння » (http://ichistory.org.ua/2014/10/31/svitlana-gurkina-naperedodni-vichnosti-mytropolyt-andrej-sheptyts-kyj-v-ostanni-try-misyatsi-svogo-arhiyerejs-kogo-sluzhinnya/ ) та «Останні дні Великого Митрополита», Газета Шлях за 17 лютого 1985 року. (fb)